День рибалки та свято Петра та Павла випали цьогоріч в один день, можливо і в інші роки так само, але не відслідковував.
Дорога швидко летіла під колесами авто і вже за годину ми на березі Дніпра, який зустрів чудовим сходом сонця і велетеньськими комарами...гризли немов собаки кістку.
Електронасос мірно та нахабно загудів, нагнітаючи повітря в човен та пробуджуючи від сну "палаточників", які поставили намети якраз на місці спуску човнів...цікаві люди.
Клацнули шпиготи спінінгів достиковуючи вершинки до комелів, ехом повторили звук дужки котушок - віддаючи на кільця шнури...чітко закрились застібки на дужках вухастих - з'єднавши флюр з грузом...приманки плавно зайшли на офсети - все...готові.
Двигун забаритонив на низьких обертах і плавно розганяючи човен поніс в точку лову...йти хвилин двадцять, тому неспішно поснідали та розклали букет "текіли" на напівтони та присмаки...кактус як кактус...але за свято трішки можна.
Рівень води в Дніпрі не впав, навіть піднявся. Принесло на точку дерево, на міляк декілька кущів.
Все знаємо майже досконало: мілину, звал, брівку, корчики на дні, але трішки візуалізуємо картинку за допомогою deeper - все на місці і нового не принесло там де стоїть судак...якір булькнув і ввігнавши в дно свої лапи чітко зупинив човна якраз перед початком звалу. Далі метрів на 10 плавний схил, потім брівка і перепад з 4 на 6, а також корчики з судаками на пупку, все класично.
Вдихнули на повні груди повітря: свіжо, пахне річкою, шумить течія, краса.
Два різких змаха спінінгами і приманки розрізаючи повітря полетіли вперед, бульк, шнур натягнувся, відіграли вершинки спінінгів, пішла сходинка. Працюємо класикою: два оберти - пауза, секунди дві і знову підмотка, адже вранішній судак швидкий, голодний, головне щоб не на першому проведенні влупив - вжух...спінінг товариша загнуло на середині проведення, сів зараза на keitech, хоч бери та струшуй з гачка у воді, але сидить гарно, міцне та гостре жало селектівського офсета чітко пробило пащу, не зійде. Поступово судак виліз на поверхню - достойний.
Ну - за перший збитий раз так і далі джигуємо.
Зробили декілька переставлянь човна, клювання практично не було...
Зайшли ще на одну цікаву точку - судак на місці був як на посту. Пообщипував нам приманки, познімав, корчі забрали з півдесятка, клювання не стабільні, з Білорусі гнало хмарки, думали задощить, але ні, вітер посилився і протягнув.
На черговому проведенні з берегової брівки сідає судак. Спокійно викачую, creed утримує рибу, справляється з течією, чітко пробив пащу на підсічці. Трудові клювання - мірний судачок, влупив на select fetish в натуралочці.
Товариш закидає подалі за корчики і на перетягуванні через них сідає вже досить потужна рибина - підсічка, шнур в струну і було чути навіть в човні як він скреготнувши по гілці з ракушкою лопнув - оце вже погано. Втрачений трофей і риба явно просіклась, гачок з приманкою та грузом лишився в пащі, хоч би звільнився від такої кліпси. Ось, що значить не поставив флюорокарбон, лінь було. Тепер сидить, в'яже, мда...
В мене також клювака і приємний судачок борсається на тому кінці шнура. Викачую плавно, проти течії йде в натяг. Спливає неподалік - десь під кіло на вигляд, але сидить слабо, за краєчок пащі збоку і вже розхитав гачка, декілька разів стріпується і таки сходить вже в метрі від човна.
Вітер піднявся і погнав хвилю - клювання виключили неначе тумблером.
Дві години полоскання приманок в холосту. Хмарки побігли - досить. Рибу спіймали, свято зустріли, задоволення отримали. Наступного разу поджигуємо краще.
